Побудова експертно-криміналістичних підрозділів постійно змінювалась, починаючи з науково-технічного відділення при оперативному відділі Управління міліції МВС України (1945-1948 рр.). Згодом створений самостійний науково-технічний відділ (1956-1969 рр.), а у листопаді 1981 р. - Експертно-криміналістичне управління з відповідними підрозділами в територіальних органах, яке надалі перетворилося в науково-дослідний експертно-криміналістичний центр (1999 р).

Історія поліції Миколаєва починається за правління імператора Олександра І, який у 1802 році своїм указом утворив Міністерство внутрішніх справ, до складу якого увійшла Експедиція Спокою та Благочину. Саме так раніше називали імперську поліцію, яка здійснювала охорону громадського порядку в державі. У Миколаєві поліцейське управління було організоване у 1804 році. Згідно царського указу у 1806 році був затверджений перший штат поліції Миколаєва.

За царських часів окремого експертного підрозділу у складі миколаївської поліції не існувало.

18 квітня 1919 року згідно декрету РНК УСРР було створено судово-карний розшук. В місті Миколаєві карний розшук був утворений у червні 1919 року. Одним з його організаторів став нащадок дворян, колишній корнет Восьмого драгунського полку Микола Олександрович Польськой. Функції сучасних спеціалістів при огляді місця події виконували співробітники карного розшуку.

Але розслідування злочнів потребувало більш ефективного застосування досягнень криміналістичної техніки. Тому згодом у міліції було введено посаду дактилоскопа, яку у 20-х роках минулого століття у Миколаївській робітничо-селянській міліції обіймав І.І. Бідел. На жаль через втрату архівних даних у роки Великої вітчизняної війни відомостей про нього не збереглося. Але відомо, що до кола його обов’язків входила дактилоскопічна реєстрація злочинців, встановлення осіб невпізнаних трупів, проведення фотозйомки злочинців, вилучених речей та виготовлення фотознімків, вилучення слідів на місці події, їх дослідження та ін. Він також проводив заняття з оволодіння особовим складом навичками дактилоскопіювання та фотографування.

У цей же час на неатестованій посаді криміналіста карного розшуку працювала Марія Василенко, яка займалася дактилоскопічною реєстрацією злочинців та вела архів, в якому зберігалася інформація про найбільш відомих кримінальних злочинців Миколаєва та губернії.

22 вересня 1937 р., коли було утворено Миколаївську область, до її складу увійшли три міста обласного підпорядкування – Миколаїв, Херсон і Кірово, а також 38 районів, з них 29 – з Одеської області (Аджамський, Баштанський, Березнегуватський, Бериславський, Бобринецький, Варварівський, Великоолександрівський, Витязівський, Володимирівський, Голопристанський, Горностаївський, Єланецький, Єлисаветградківський, Знам'янський, Калініндорфський, Компаніївський, Каховський, Новобузький, Нововоронцовський, Новоодеський, Очаківський, Привільнянський, Скадовський, Снігурівський, Тилігуло-Березанський, Устинівський, Хорлівський, Цюрупинський і Чаплинський), 9 – Дніпропетровської (Олександрійський, Казанківський, Новопразький, ім. Фріца Геккерта, Петрівський, Новотроїцький, Долинський, Великолепетиський, Новгородківський) із загальною чисельністю населення 900 тис. чол. 29 вересня того ж року виникло НКВС по Миколаївській області, а першим начальником Управління міліції УНКВС став капітан міліції А.М.Кузьменко.

Тоді старшим дактилоскопом Миколаївського міськвідділу працював молодший лейтенант міліції Дмитро Євгенович Берловський.

berlovckyj

Д.Є. Берловський народився у родині робітників одного з миколаївських суднобудівних заводів у 1901 році. У 1920 році вступив до лав Робітничо-селянської червоної армії, де служив у піхотному полку. У 1923 році після проходження курсів був прийнятий на роботу до Миколаївської міліції, де служив спочатку на посаді дактилоскопа, потім – старшого дактилоскопа, після цього до 1941 року обіймав посаду завідувача реєстраційного бюро. З початком війни був направлений на фронт. Подальша доля Д.В. Берловського невідома.